Ботанічний сад, Сент-Луїс (США)

Хоча деякі автори XVIII століття, такі як абат Лауж’є, розглядали рослинність як джерело наших будівель, архітектура та природа залишаються в основі своїй двома протилежностями, які кожен проект так чи інакше прагне поєднати — чи то за допомогою орнаменту, чи то шляхом використання рослин.

Отримавши завдання створити для природного парку Міссурі вхід, гідний його статусу, архітектурне бюро Ayers Saint Gross шукало спосіб поєднати ці дві протилежності.

Проект агентства щодо павільйону для відвідувачів створює парадокс, стираючи архітектуру, щоб вона більше не була перешкодою для доступу до парку, до якого вона забезпечує вхід. І це незважаючи на те, що проект вимагав великої площі для розміщення аудиторії, магазину, зон очікування, кафе тощо.

Будівля організована як низка порогів, що ведуть до багатого природного оточення парку. Можна сказати, що природа була «розширена» завдяки концентрації кількох сотень видів, які зазвичай не співіснують на такій невеликій площі. Серцем павільйону є архітектурна галявина, що відтворює свій природний еквівалент за допомогою низки перфорованих панелей, які утворюють коробку подвійної висоти.

Ці металеві «листки» укладені у скляний об’єм, який з настанням ночі перетворюється на ліхтар, а вдень пропускає світло, що фільтрується крізь перфорації різного розміру, розраховані науковим шляхом.

Візерунок перфорацій імітує ефект сонячного світла, що проходить крізь дволопатеве дерево гінкго. Цинк готує шлях до цього архітектурного навісу.

Сіра металева стіна веде відвідувачів ззовні всередину. Колір QUARTZ-ZINC® нагадує пісковик та природний камінь. Він виглядає як варіація сусідніх кам'яних покриттів або підлоги з тераццо, що містить різні мінерали.

Установка профілів із замковим з'єднанням доповнена ретельною, вишуканою обробкою, що підкреслює публічний статус архітектури, яка віддає данину поваги природі, переосмислюючи її, а не сліпо імітуючи.